Ще за життя Л. Глібова стали називати патріархом української літератури. Писати він почав з чотирнадцяти років. Будучи учнем у Полтавській гімназії, він написав понад ста поетичних творів і таємно від вчителів видав їх окремою книжкою під назвою «Вірші». Надалі Л. Глібов вже не уявляв своє життя без творчості. Поряд з роботою на посаді викладача Чернігівської гімназії, він з 1861 року видавав тижневик «Черниговский листок», в якому висвітлювалися питання історії України, друкувалися статті з самим наболілим проблемам суспільного життя. За «антиурядову пропаганду» газету закрили, а видавець-редактор Глєбов придбав ярлик «неблагонадійного», втративши роботу в гімназії. З цього моменту він повністю присвятив себе творчості. Його байки - самобутні, оригінальні, написані справжнім народною мовою - стали найціннішою частиною його літературної спадщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар