Дата святкування Всесвітнього дня книги та авторського права, який увійшов у міжнародний календар за рішенням ЮНЕСКО в 1995 р., припадає на 23 квітня. Вона вельми символічна для світової літератури. У цей день покинули світ або прийшли в нього такі знамениті і відомі автори як Шекспір і Сервантес, Моріс Дрюон і Інка Гарсіласо де ла Вега, Мануель Мехіа Вальєхо і Володимир Набоков, X. Лакснесс і Григір Тютюнник.
Своїм святом День книги по праву вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі й усі, хто причетний до книжкової справи. Його відзначають у 190 країнах світу. Вперше відсвяткували в 1996 р. в Каталонії (Іспанія), де уже понад 80 років існує традиція дарувати в день святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш.
Історія авторського права веде свій початок, як вважають науковці, з появи друкування, і перший відомий державний нормативний акт щодо охорони авторського права стосувався літературних творів, а перша міжнародна конвенція, яка стосувалася захисту авторських прав, прийнята в інтересах книговидавців. Першим нормативним актом авторського права, який закріпив низку прав авторів і розділив повноваження авторів та видавців, вважається прийнятий у 1709 році в Англії "Статут королеви Анни".
Закони, нормативні акти щодо авторського права стали з'являтися в усьому світі. Дія законів поширювалася на спектаклі, географічні карти та інші твори. Французький закон ввів норму – право слідування, яка відносилася до прав спадкоємців автора та поширювала дію майнових прав після смерті автора.
Новітні засоби передачі інформації можуть частково замінити
книгу, виконуючи різні її функції, але систематична оглядова інформація
(монографії, академічні видання, енциклопедії) спирається виключно на книгу.
Аналіз функціональних особливостей книги дозволяє визначити її як елемент культури і в умовах
книжково-документального суспільства, і в сучасному інформаційному середовищі.
